Загальна характеристика

Великобританія, Британія, Сполучене Королівство Великобританії і
Північної Ірландії (United Kingdom of Great Britain and Northern
Ireland) — держава в північно-західній Європі; на Британських островах
(острів Великобританія і північно-східна частина острова Ірландія,
острів Мен і Нормандські острови) Населення — 59,5 млн чоловік (2000).
Англійці складають 81,5 % від усього населення, шотландці — 9,6 %,
ірландці — 2,4 %, мешканці Уельсу — 1.9 %, вихідці з Вест-Індії,
Пакистану, Індії й інших колишніх колоній складають 2,8 % Англійців
нараховується 27 млн чол., католиків — 9 млн чрл., мусульман — і млн
чол., пресвітеріан 800 тис. чол., методистів 760 тис. чол.. сикхів 400
тис чол., індуїстів 350 тис. чол. (1999 p.). Загальна площа країни — 244
820 кв км

Площа суші — 241 590 кв. км, площа рік і озер — 3 230 кв. км. Міське
населення 89,1 % (1990 р.) Офіційна мова — англійська.

Великобританія складається з 4 адміністративно-політичних частин
(історичних провінцій): Англії (39 графств, 6 метрополітенських графств
і Великого Лондона), Уельсу (8 графств), Шотландії (9 районів і
острівної території) і Північної Ірландії (26 округів). Особливий режим
встановлений для острова Мен і Нормандських островів. Столиця — Лондон

Великобританія — конституційна монархія. Глава держави — король
(королева). Законодавчий орган — двопалатний парламент (палата лордів і
палата громад).

Великобританія омивається Атлантичним океаном і його морями. Залежні
території: острів Англія, Бермудські острови, Британські території
Індійського океану, Британські Віргінські острови, Кайманові острови,
Фолклендські острови, Гібралтар, Джерсі, Гернсі, острів Мен, Монтсеррат,
острови Піткерна, острів Святої Єлени, острови Південна Джорджія і
Південні Сандвічеві острови, острови Теркс і Кайкос. Залежними
територіями дотепер іменувалися заморські володіння Великобританії; не
будучи цілком самостійними державами, вони мають значний ступінь
самоврядування, включаючи власні законодавчі збори. У І тис. до н. є.
територію сучасної Великобританії заселяли кельти. У І ст. н. є.
більшість Британських островів була завойована римлянами, а після
їхнього відступу в V—VI ст. — англосаксами. Після нормандського
завоювання Англії (1066 р.) завершився процес*феодалізації, що
супроводжувався політичним об'єднанням країни й централізацією державної
влади. У другій половині ХШ ст. виник англійський парламент,
сформувалася станова монархія. Столітня війна 1337—1453 pp. із Францією
призвела до втрати територій, завойованих у Франції у XII ст. Розвиток
товарно-грошових відносин і класова боротьба селянства призвели в XV ст.
до майже повної ліквідації особистої залежності селян. У ході війни
Червоної й Білої троянди (1455—1485 pp.) була значною мірою знищена
стара знать. Піднесення нового дворянства (джентрі), зв'язаного з
ринком.